як відкорегувати агресивність дитини
Напади
дитячої агресивності часто заганяють
батьків у глухий кут.
Хоч буває і так, що дитина зовсім не агресивна. Вона ніколи не вдарить дорослого чи іншу дитину. Не скаже поганого слова, не розлютиться. Така повна відсутність агресивності – швидше, великий недолік, ніж достоїнство, вважає Н.В.Чуб у книзі «Довідник для батьків дошкільників».
Нормована та розумно вмотивована агресивність навіть необхідна для нормального розвитку дитини, інакше вона не зможе пізнавати навколишній світ, захищатися, конкурувати з іншими людьми.
Якщо повністю і беззаперечно забороняти дитині виявляти необхідну агресію, то таке придушення може призвести до неврозу, або до того, що одного разу ця агресія вирветься назовні з ефектом пружини, що розпрямилася.
Часто агресивна поведінка є наслідком тих стосунків, які дитина спостерігає в родині. Якщо систематично застосовувати фізичні покарання, то маля не вмітиме спілкуватися по – іншому. Воно звикає, що для того, аби досягти результату необхідно вдарити. Безглуздо переконувати дитину чемно просити іграшку в ровесника, якщо хвилину назад Ви кричали на неї, відбираючи брудну палку. Згодом дитя може стати практично некерованим і не реагувати на прохання і вмовляння.
Дитина може поводитись агресивно через прагнення привернути до себе увагу оточуючих. Наприклад, вона не вирізняється серед інших умінням співати, малювати чи ін. Але якщо зруйнує сніговика, якого ліпили з вихователем усією групою, то це неодмінно помітять, і будуть обговорювати цілий день. Це Вам не віршики на табуретці читати!
Ще одна причина дитячої озлобленості - ревнощі. Діти можуть використовувати агресію проти того, кому вони заздрять, з метою «покарати» за перевагу.
Застосовують її також для захисту від непередбачуваного і ворожого світу.
Часто дитина кусає, дряпає або б’є саму себе. Причина такої поведінки – сувора заборона на прояв агресії щодо інших людей. Можна обернути все на жарт: «Ти себе їси ? Напевно смачний ? » Дитині слід допомогти навчитись знаходити позитивний вихід з конфліктної ситуації.
Маленька людина ще не здатна аналізувати свої переживання. Негативні емоції, що накопичуються, створюють самій дитині величезний психологічний дискомфорт.. Як їй допомогти ?
- З’ясувати причини такої поведінки.
- Заспокоїти та відвернути дитячу увагу.
- Спрямувати агресію в безпечне русло – сприяти заняттям спортом.
- Почепити в доступному місці боксерську грушу.
І головне: Ваші дії та слова мають постійно переконувати малюка, що його ЛЮБЛЯТЬ не за щось, а незважаючи ні на що.
ПРО
КОРИСТЬ ТА ШКІДЛИВІСТЬ
ЗАСТОСУВАННЯ КОМП’ЮТЕРА
У ВИХОВАННІ ТА РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Спробуємо розібратися у питанні: ким же є для дошкільника комп’ютер – ворогом чи другом?
В нашій країні комп’ютер в багатьох родинах є предметом розваг. Тобто з маленьких років вони звикають сприймати комп’ютер як іграшку з більшими можливостями. А між тим на екрані дисплею можуть оживати не лиш герої казок та книг, але й цифри, літери, та навіть предмети оточуючої дійсності. Розвиваючі комп’ютерні ігр
и та програми
влаштовані так, що процес їх вивчення спонукає дитину пробувати, перевіряти, уточнювати, робити висновки, а також коректувати свої дії у відповідності з поточною ситуацією. З часом комп’ютер привчає їх спочатку думати, а потім робити. Таким чином, успішне оволодіння ігровими програмами в дошкільному віці дасть віддачу в оволодіння шкільної програми.
У дошкільнят до 4-5 років ще немає так званого довільного запам’ятовування, тобто запам’ятовування за раніше поставленою метою. Дитяча пам'ять
мимовільна, діти запам’ятовують тільки яскраві емоційні для них випадки або деталі. Комп’ютер яскравим зміст нової інформації, що не лише прискорює її запам’ятовування, але й робить більш усвідомленою та довготривалою, а також розвиває таких важливий психічний процес, як увага.
Комп’ютерні ігри швидко та ефективно формують моторну координацію рук, а також координацію сумісної діяльності зорового та моторного аналізаторів.
Інколи батьки дошкільнят скаржаться на незграбність своїх дітей, на те, що їм важко повторювати фізкультурні вправи. Деякі діти навіть до шести років погано сприймають такі поняття, як право та ліво. Комп’ютер може допомогти в подоланні цієї проблеми.
Таким чином, комп’ютер розвиває багато інтелектуальних навичок.
1) зір,
2) кістково- м’язову систему,
3) психіку,
4) випромінювання.
Навантаження на зір. Тривала робота на комп’ютері призводить до зорової перевтоми, що може призвести до зниження гостроти зору. А тому – дитина дошкільного віку може проводити за комп’ютером не більше 10-25 хвилин, після чого необхідно зробити перерву та невеличку гімнастику для очей.
Навантаження на кістков-м’язову систему дитини. Сидячі за комп’ютером, дитина дивиться з певної відстані на екран та одночасно тримає руки на клавіатурі або органах керування. Це змушує її прийняти певне положення та не змінювати його до кінця гри. Тому в перервах між заняттями на комп’ютері, а також після них дитина обов’язково має грати в рухливі ігри, гуляти, займатись спортом.
І ще один момент: не дозволяйте дітям їсти за комп’ютером.
Навантаження на психіку. Комп’ютер потребую не меншої зосередженості, ніж, наприклад, керування автомобілем. Цікаві ігри потребують величезного психічного навантаження, якого практично не буває у звичайних умовах гри. Легше всього для дитячого сприйняття статичне кольорове у супроводі звуку. Досить безпечно переглядати малюнки або фотографії у супроводі дикторського тексту. Гірше для психіки та очей сприймається малювання на комп’ютері: тут звук не відіграє відволікаючої ролі, а всю роботу виконують очі. Напружуючи зір, малюк відповідно, напружується і сам. Ну і, нарешті, справжні шкідники – ігри, що містять зображення, яке рухається на високій швидкості та дрібні елементи. Цим як раз і шкідлива безліч «стріляло» та «бродилок». Такі діти дуже часто мають неспокійний сон, у якому продовжують догравати знайомий сюжет гри. Таким чином, необхідно контролювати такі моменти: за якими іграми, коли та скільки часу проводять діти.
Випромінювання. Всі батьки бояться радіації від комп’ютерного монітора. Проте, у сучасних моніторів передбачені міри безпеки: зокрема, власне те, що називається радіацією (гамма-промені та нейтрони), монітор не виробляє. В ньому немає пристроїв з такою високою енергією. Також нічого не випромінює системний блок. Проте, ви мабуть помітили, що ніде в квартирі пилюка не накопичується з такою швидкістю, як на комп’ютерному столі та екрані. Справа в тому, що на електронно-променевій трубці кінескопа є потенціал в 100 разів вище напруги в мережі. Сам по собі потенціал безпечний, але він створюється між екраном дисплея та обличчям дитини, що сидить перед ним. Звідси робимо висновок: необхідно постійно знижувати кількість пилюки в приміщення, де знаходиться комп’ютер, проводячи вологе прибирання. А малюка, що встав з-за комп’ютерного столу слід вмити прохолодною водою або протерти обличчя вологою серветкою.
Порад батькам:
Тривалість гри вибирайте у відповідності з віком дитини та характером гри. Ритм та тривалість гри повинні бути збалансовані: якщо ритм гри напружений, то гра не повинна бути тривалою.
Не переривайте гру дитини до завершення епізоду – малюк повинен вставати з-за комп’ютера зі свідомістю успішно виконаної справи.
Намагайтесь, щоб дитина засвоїла головний принцип тривалості ігрових сеансів – неможна грати в ігри шкодячи життєво важливим заняттям, таким як сон, харчування, відпочинок, фізкультура, ігри на свіжому повітрі і т.д.
Природне середовище дитини – гра, але матеріалом для цієї гри має слугувати весь неповторний і різноманітний оточуючий світ.
